Зміст
Раптовий озноб, температура під 39, тупий біль у попереку і різь при сечовипусканні — все це разом може бути ознаками пієлонефриту. Хвороба розвивається швидко і виглядає лякаюче, але при своєчасному лікуванні добре піддається терапії.
Пієлонефрит — бактеріальне запалення нирок, одне з найпоширеніших інфекційних захворювань сечовивідних шляхів. Жінки страждають на нього у 5–8 разів частіше за чоловіків — через особливості анатомії. За статистикою, близько 18 жінок з 10 000 щороку переносять пієлонефрит. Але і чоловіки не застраховані — особливо при аденомі простати, сечокам’яній хворобі або цукровому діабеті.
У цій статті — про симптоми пієлонефриту, ознаки болю в нирках, антибіотики і методи лікування.
Що таке пієлонефрит і як він розвивається
Нирки — парний орган, який фільтрує кров і виводить продукти обміну з сечею. Пієлонефрит — це бактеріальне запалення, яке вражає нирковий миски і паренхіму нирки.
Інфекція потрапляє в нирку переважно висхідним шляхом — від сечового міхура через сечоводи. Саме тому пієлонефрит нерідко розвивається як ускладнення циститу або після катетеризації сечового міхура. Рідше збудник потрапляє в нирку з кров’ю при бактеріємії.
Збудники пієлонефриту
Найпоширеніший збудник — кишкова паличка, Escherichia coli — спричиняє 70–80% випадків. Інші збудники:
- клебсієла;
- протей;
- ентерокок;
- синьогнійна паличка — при нозокоміальних інфекціях і у пацієнтів з катетерами;
- стафілокок — при гематогенному поширенні.
Причини і фактори ризику
Чинники, які підвищують ризик пієлонефриту:
- жіноча стать — коротка уретра полегшує потрапляння бактерій у сечовий міхур;
- вагітність — матка тисне на сечоводи, порушуючи відтік сечі;
- цукровий діабет — знижений імунітет і порушена мікроциркуляція в нирках;
- сечокам’яна хвороба — камені перешкоджають нормальному відтоку сечі;
- аденома простати у чоловіків — порушення сечовипускання і застій сечі;
- вроджені аномалії сечовивідних шляхів;
- нещодавня катетеризація або інструментальне дослідження сечового міхура;
- ослаблений імунітет — ВІЛ, хіміотерапія, тривале застосування кортикостероїдів;
- переохолодження — провокуючий фактор, але не пряма причина.
Форми пієлонефриту
| Форма | Тривалість | Особливості |
|---|---|---|
| Гострий | До 6 тижнів | Яскрава клінічна картина, висока температура |
| Хронічний | Більше 6 місяців або рецидивуючий | Стертий перебіг, поступове ураження нирок |
| Неускладнений | У здорових жінок без структурних порушень | Добре піддається амбулаторному лікуванню |
| Ускладнений | При анатомічних порушеннях, діабеті, вагітності | Потребує тривалішого лікування і спостереження |
Симптоми пієлонефриту
Пієлонефрит симптоми має досить характерні — особливо при гострій формі.
Симптоми гострого пієлонефриту
Класична тріада гострого пієлонефриту:
- висока температура — 38,5–40 градусів, з ознобом і пітливістю;
- біль у попереку — тупий або ниючий, одно- або двобічний, може іррадіювати в пах або стегно;
- симптоми з боку сечовивідних шляхів — часте і болісне сечовипускання, різь, каламутна або темна сеча.
Додатково можуть бути:
- нудота і блювання;
- виражена загальна слабкість;
- головний біль;
- позитивний симптом Пастернацького — болючість при постукуванні ребром долоні по попереку в ділянці нирок.
Болять нирки: ознаки, які вказують на пієлонефрит
Болять нирки ознаки можуть нагадувати інші захворювання. Важливо розуміти відмінності:
- біль при пієлонефриті — тупий, постійний, у попереку. Не залежить від положення тіла і не посилюється при русі;
- біль при сечокам’яній хворобі — нападоподібний, дуже інтенсивний, людина не може знайти зручне положення;
- біль при м’язових проблемах — посилюється при рухах і пальпації м’язів, немає температури і симптомів з боку сечі;
- біль при радикуліті — пов’язаний із положенням тіла і рухами, може іррадіювати в ногу.
Симптоми хронічного пієлонефриту
Хронічний пієлонефрит часто протікає непомітно. Симптоми стерті і неспецифічні:
- помірний тупий біль у попереку — особливо в сиру холодну погоду;
- незначна або субфебрильна температура під час загострень;
- підвищена втома і зниження працездатності;
- підвищений артеріальний тиск — нирки впливають на регуляцію тиску;
- набряки — переважно вранці, під очима;
- зміни в аналізі сечі — лейкоцитурія, бактеріурія — нерідко єдина ознака.
Хронічний пієлонефрит — підступне захворювання. Воно може роками протікати практично без симптомів, поступово пошкоджуючи ниркову тканину. Саме тому регулярний аналіз сечі — не формальність, а спосіб вчасно виявити проблему.
Діагностика пієлонефриту
Для підтвердження діагнозу і вибору антибіотика лікар призначає:
- Загальний аналіз сечі — лейкоцитурія, бактеріурія, білок, еритроцити. Основний скринінговий тест.
- Посів сечі з визначенням чутливості — виявляє збудника і показує, які антибіотики до нього чутливі. Обов’язковий при пієлонефриті.
- Загальний аналіз крові — лейкоцитоз, підвищення ШОЕ, зсув лейкоцитарної формули вліво.
- Біохімічний аналіз крові — креатинін, сечовина, оцінка функції нирок.
- УЗД нирок і сечовивідних шляхів — виявляє збільшення нирки, зміни структури, конкременти, аномалії.
- КТ або МРТ нирок — при підозрі на ускладнення або відсутності ефекту від лікування.
Посів сечі — ключовий аналіз при пієлонефриті. Він визначає не лише збудника, але і його чутливість до конкретних антибіотиків, що дозволяє підібрати оптимальне лікування.
Антибіотики при пієлонефриті
Антибіотики при пієлонефриті — основа лікування. Без них запалення нирок не вилікувати.
Вибір антибіотика
Ідеально — підбирати антибіотик за результатами посіву сечі. Але оскільки результат готовий через 2–3 дні, лікування починають емпірично — на основі найімовірнішого збудника.
| Форма | Препарат вибору | Альтернатива | Тривалість |
|---|---|---|---|
| Неускладнений гострий | Фторхінолони — ципрофлоксацин, левофлоксацин | Цефтріаксон, амоксицилін з клавуланатом | 7–14 днів |
| Ускладнений або важкий | Цефтріаксон в/в, піперацилін/тазобактам в/в | Карбапенеми при резистентності | 14–21 день |
| Вагітність | Цефалоспорини 2–3 покоління | Амоксицилін з клавуланатом | 14 днів |
| Хронічний | За результатами посіву | — | 4–6 тижнів |
Фторхінолони при пієлонефриті
Ципрофлоксацин і левофлоксацин — найпоширеніші антибіотики при неускладненому пієлонефриті у дорослих невагітних жінок. Вони добре проникають у ниркову тканину і ефективні проти більшості збудників.
Важливо: фторхінолони протипоказані при вагітності, дітям і підліткам до 18 років, а також при певних серцевих захворюваннях.
Цефалоспорини при пієлонефриті
Цефтріаксон внутрішньовенно або внутрішньом’язово — препарат вибору при важкому пієлонефриті, у вагітних і при підозрі на резистентні збудники. Після клінічного покращення переходять на пероральні препарати — ступінчаста терапія.
Коли потрібне лікування в стаціонарі
При пієлонефриті госпіталізація потрібна при:
- важкому стані — температура вище 39, виражене зневоднення, блювання;
- неможливості приймати ліки перорально через блювання;
- вагітності;
- підозрі на ускладнення — абсцес, карбункул нирки;
- відсутності ефекту від амбулаторного лікування протягом 48–72 годин;
- цукровому діабеті, імунодефіциті або єдиній нирці;
- чоловіки з пієлонефритом — частіше потребують госпіталізації.
Лікування пієлонефриту вдома
При неускладненому пієлонефриті у здорових невагітних жінок лікування можливе амбулаторно. Але лише при можливості регулярного спостереження і відсутності блювання.
Загальні заходи при пієлонефриті
- постільний режим у перші 2–3 дні при вираженій інтоксикації;
- рясне пиття — 2–2,5 літри рідини на добу. Це промиває сечовивідні шляхи і прискорює виведення бактерій;
- тепло на поперек — грілка або зігрівальний компрес зменшують спазм і біль. Але лише при відсутності гнійного запалення;
- жарознижуючі препарати — парацетамол або ібупрофен при температурі вище 38,5;
- спазмолітики — дротаверин — при вираженому болю і спазмі.
Питний режим при пієлонефриті
Достатнє пиття — не просто рекомендація, а частина лікування:
- чиста вода — основний напій;
- клюквенний або брусничний морс — містять проантоціанідини, які перешкоджають прилипанню бактерій до стінок сечових шляхів;
- відвар шипшини — вітамін С підкислює сечу і пригнічує ріст бактерій;
- лужна мінеральна вода — Боржомі, Єсентуки — зменшує подразнення слизової.
Що обмежити при пієлонефриті:
- алкоголь — посилює навантаження на нирки і знижує ефективність антибіотиків;
- гострі, солоні і копчені продукти — подразнюють слизову сечових шляхів;
- кофеїн у великій кількості — має сечогінний ефект, але може подразнювати слизову.
Фітотерапія при пієлонефриті
Рослинні засоби можуть доповнювати, але не замінювати антибіотикотерапію:
- канефрон — комбінований рослинний препарат із протизапальною і сечогінною дією. Доведена ефективність як допоміжний засіб;
- уролесан — рослинний комплекс із жовчогінною і спазмолітичною дією;
- відвар листя брусниці — сечогінна і антисептична дія;
- толокнянка — антисептик для сечовивідних шляхів, але не при гострому запаленні нирок.
Трави і рослинні препарати — корисне доповнення до антибіотиків при пієлонефриті. Але самостійно, без антибіотикотерапії, вони не здатні вилікувати бактеріальне запалення нирок.
Хронічний пієлонефрит: особливості лікування
Хронічний пієлонефрит потребує тривалішого і системнішого підходу.
Принципи лікування хронічного пієлонефриту
- Виявити і усунути причину — сечокам’яна хвороба, аномалії сечовивідних шляхів, аденома простати.
- Лікувати загострення — антибіотики за результатами посіву, курс 4–6 тижнів.
- Протирецидивна терапія — тривалі низькі дози антибіотиків або рослинних препаратів між загостреннями.
- Контролювати артеріальний тиск — хронічний пієлонефрит є однією з причин ниркової гіпертензії.
- Регулярний моніторинг — аналіз сечі раз на місяць, функція нирок раз на 6 місяців.
- Рясне пиття постійно — не лише під час загострень.
Ускладнення хронічного пієлонефриту
При тривалому некерованому хронічному пієлонефриті розвиваються серйозні ускладнення:
- нефросклероз — заміщення ниркової тканини рубцевою;
- хронічна ниркова недостатність — поступове зниження функції нирок;
- ниркова артеріальна гіпертензія — важко піддається лікуванню;
- анемія — нирки виробляють еритропоетин, при їх ураженні знижується гемоглобін.
Пієлонефрит при вагітності
Пієлонефрит — найпоширеніша серйозна бактеріальна інфекція під час вагітності. Матка тисне на сечоводи і порушує відтік сечі, а гормональні зміни знижують тонус сечових шляхів.
Пієлонефрит при вагітності небезпечний:
- підвищує ризик передчасних пологів;
- може спричинити сепсис;
- знижує функцію нирок;
- при важкому перебігу — загроза для плода.
Особливості лікування при вагітності:
- обов’язкова госпіталізація при першому епізоді;
- антибіотики — лише цефалоспорини або амоксицилін з клавуланатом. Фторхінолони і тетрацикліни протипоказані;
- курс не менше 14 днів;
- після лікування — протирецидивна терапія до кінця вагітності;
- регулярний контроль аналізів сечі кожні 2–4 тижні.
Профілактика пієлонефриту
Профілактика спрямована на зменшення ризику потрапляння бактерій у сечові шляхи і підтримання нормального відтоку сечі.
Основні заходи:
- достатнє пиття — 1,5–2 літри на добу для «промивання» сечових шляхів;
- не затримувати сечовипускання — регулярне спорожнення міхура;
- сечовипускання після статевого контакту — зменшує ризик висхідної інфекції у жінок;
- правильна гігієна — підмиватись спереду назад;
- уникати переохолодження;
- своєчасно лікувати цистит — не допускати поширення інфекції в нирки;
- при схильності до рецидивів — клюква у вигляді морсу або стандартизованих екстрактів щодня;
- контролювати рівень цукру при діабеті.
Коли потрібна термінова медична допомога
При пієлонефриті є ознаки, при яких потрібна негайна допомога:
- температура вище 39,5 з ознобом і не знижується жарознижуючими;
- різке погіршення стану попри прийом антибіотиків протягом 48–72 годин;
- блювання, яке не дає можливості приймати ліки і пити;
- різкий біль у попереку, що нагадує ниркову кольку — можливий камінь або абсцес;
- зменшення або припинення виділення сечі;
- симптоми сепсису — дуже висока температура або різке падіння тиску, порушення свідомості.
Відсутність сечі при пієлонефриті — ознака гострої ниркової недостатності або повної обструкції сечоводів. Це невідкладний стан, який потребує госпіталізації.
Пієлонефрит — серйозне, але добре кероване захворювання при своєчасному і правильному лікуванні. Антибіотики, рясне пиття і усунення провокуючих факторів вирішують більшість гострих випадків за 1–2 тижні. При хронічній формі ключ до успіху — виявити причину, регулярно контролювати аналізи сечі і не допускати загострень.
